ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
У своїй
практиці я використовую літературу:
v С.А. Кулагіна «Сто игр
по истории»;
v Д.Б. Ельконін
«Психологія гри»;
v В.О. Сухомлинський
«Методика виховання колективу»;
v Охредько О. «Дидактична
гра на уроках історії стародавнього світу»;
v О. Пометун і Л.
Пироженко «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання».
v О. Л. Кожем’як «Інтелектуальні ігри на уроках
історії».
v Барвінець О.В. «Використання
ігор на уроках історії у 7-8 класах»;
v Букатов В. «Педагогічні
таїнства дидактичних ігор».
Для учнів 5 класу перші знайомства з історією проходять
через слово вчителя та його
майстерність. Задля того, щоб історія не стала для 5-класників обтяжуючим
предметом, практикую введення у навчальний процес дидактичні ігри, які
спеціально направлені на дитячий розвиток, пам’ять та увагу.. Не секрет,
що на початку курсу історії дана
дисципліна є досить складною як для викладання, так і для вивчення. На початку
вивчення історії учні не володіють повною системою навчальних умінь та навичок,
що пов’язані з деякими видами діяльності, з текстом, зокрема з його
аналізом. Більш того, далеко не у всіх
учнів наявна висока техніка читання.
Проблемою є й те, що у 5 класі учні проходять адаптаційні процеси у новому
шкільному середовищі. У зв’язку із цим явищем дуже важливо на перших уроках зацікавити учнів, зробити так,
аби п’ятикласник полюбив історію,
зацікавився нею, а для цього треба наблизити п’ятикласників до навчального
середовища, у якому вони б почувалися зручно і комфортно.
Успішному опрацюванню текстів, що містять історичний
зміст, сприяє гра під назвою «Чиста
дошка». Пропонуючи дану гру дітям, необхідно пояснити, що вираз «tabula
rasa» прийшов з латини і означає чисту дошку, на якій можна написати все, що
завгодно, а у переносному значенні - свідомість дітей і неосвічених людей.
Перед опрацюванням тексту увага учнів звертається на дошку з наперед
підготовленими запитаннями. Відповіді на них можна знайти, опрацювавши текст .
Після читання тексту учні відповідають на питання, а учитель витирає
опрацьовані питання. Гра буде успішною, коли дошка стане чистою.
Гра «Три речення»
У її основі - вміння виділити головне. Це вміння досягається за допомогою
правила – повідомити це «головне» трьома
простими реченнями. Це може бути пункт параграфа або історичного джерела.
Перемагає той, хто точно передає зміст прочитаного. Гра розвиває необхідне
вміння – виділяти головне.
Багато варіантів має гра «Аукціон». Правда, її застосування у п'ятому класі є дещо обмежене,
оскільки у 5 класі не йдеться про систематичний набір знань подій , дат, явищ
та персоналій, а лише про елементарні уявлення. Гру «Аукціон», у якій
«продаються» бали, а розрахунковою одиницею є історичні знання, можна
застосувати після вивчення теми
«Козацька Україна». Кожен учень може придбати бал, назвавши історичну постать.
Імена не повинні повторюватися, а фіксація «цін» - імен, здійснюється окремим
учнем, який записує на дошці всіх названих діячів. Якщо після якогось імені
наступає затишшя, учитель рахує до трьох. Якщо ж до третього удару іншого
історичного діяча не було названо, хід аукціону припиняється й бал отримує
учень, який останній назвав діяча даної епохи. Можна проводити аукціони подій,
дат, предметів – атрибутів доби (наприклад козацьких владних символів.)
Гра «Перекладач».
У цій грі учням пропонується певну історичну фразу, термін перевести з наукової мови на «доступну»
Наприклад: «Кріпацтво - втрата селянами права самовільно залишати місця свого
мешкання, їхня особиста залежність від пана - особиста залежність селянина від
пана».
Крім цих методів при вивченні нового матеріалу використовуються ігри «Оживи картину», «екскурсія»,
кросворди, «відгадай героя», «Що, де, коли?».
Розвиваючий ефект є у гри «Дерево
пізнання». Правила даної гри теж прості: учням необхідно скласти 1-3
запитання ( в залежності від рівня підготовленості класу). Запитання
записуються на маленьких листочках у формі
дерева й передаються учителеві. Найзмістовніші питання вчитель відзначає
і чіпляє до «дерева пізнання». Перевірка засвоєного матеріалу може відбутися у
межах тієї ж гри: учні знімають питання із дерева та відповідають на питання.
Більш зацікавленому сприйняттю історії сприятиме гра «Герою, оживи!». Учитель розподіляє
ролі між учнями й далі учням пропонується читати за ролями, які є інсценізацією.
Ігрові ефекти будуть сильнішими, якщо решті дітей запропонувати визначити, хто
з «виконавців» виконував роль найбільш вдало і
чий образ – більш історично правдивий.
Гра «З вуст у
вуста». Учням пропонується кількаразовий переказ того й самого уривка. У
грі беруть участь чотири учні. Троє з них на момент зачитування виходять із
класу. Коли уривок прочитано, інший учень повертається у клас й дізнається про
опрацьоване із переказу першого учасника. Тоді другий учень переповідає почуте
третьому учаснику, третій - четвертому . Останній учень переповідає почуте
усьому класу й учні мають змогу порівняти точність й повноту відтвореного
гравцем. Гра привчає до точних і лаконічних висловлювань. Вчитель скеровує гру
так, щоб вона відбувалася організовано й динамічно. При вивченні дат також можна використовувати різні ігри.
Наприклад, можна переставити цифри так, аби вийшла історична дата, або із
виписаних на дошці цифр складають історичні дати, або розв`язують хронологічні
задачі. А ще можна застосувати гру «Хронолітак».
На звичному паперовому літаку
пишеться дата й місце події й запускається «хронолітак»: до якого учня він сяде
на парту, той і опиниться в «іншому часі». Учень, що опинився в «іншому часі», має
розповісти про те, що він там бачив. Діти із задоволенням гратимуть у дану гру,
повторюючи вивчений матеріал.
При повторенні вивченого матеріалу можливо використовувати
й гру «Герой, дата, подія». У ній
бере участь увесь клас. Учитель проходить повз учасників гри, які сидять за
партами, й просить одного з них назвати персону, іншого – дату, третього ж –
випадок. Перший учень озвучує ім’я історичної персони, наступний учень – дату, пов’язану із даною особою, а третій - подію,
пов’язану із ним.
На уроках узагальнення можна застосувати гру «Знайди зайве». У запропонованій
підбірці матеріалів: подій та імен, назв та дат й визначень – кілька складових
елементів відповідають назві теми, а декілька підібрано випадковим чином.
Надзвичайно широкі можливості застосування ігор на етапі
закріплення й узагальнення матеріалу. Різноманітні тренінгові ігри, зокрема,
кросворди й ребуси, лото й вікторини, змагання та КВК. Ігрові ситуації, які
створені навколо звичайних вправ, надають змогу модернізувати процес навчання.
Успішно можна використовувати на уроках історії гру-лото. Наприклад Тема
«Україна Незалежна»:
v Акт проголошення незалежності України
v Всеукраїнський
референдум
v Запровадження
національної гривні
v Вересень 1996р.
v 24 серпня 1991р.
v 1 грудня 1991р.
Співставляючи дати з подіями та імена з їх діяльністю,
учні легко і з задоволенням справляються з цим завданням.
Гра «Низка
намиста». У ній беруть участь як окремі учні так, і цілий клас. Пропонується тема:
«Національно-визвольна війна українського народу середини 17 ст.». Перший
учасник гри називає ім’я когось з історичних діячів того періоду, наприклад Богдан
Хмельницький. Наступний повторює назване попереднім і додає якесь слово чи
словосполучення за темою: «Богдан Хмельницький, Жовті Води, …» Третій повторює
твердження попередника і додає своє: «Богдан Хмельницький, Жовті Води,
Гетьманщина…». Врешті-решт виходить довгий ланцюг слів – справжнє намисто до
певної теми. Учень, який довго мовчить або помиляється, вибуває з гри.
Переможцем стає той, хто лишається останнім
і правильно повторить всю низку намиста.
Не менш цікавою для п’ятикласників є гра «Реставратор», основна мета якої –
реставрувати пошкоджений історичний текст, у якому бракує слів, дат, певних
назв і т. і.
Проголошення незалежності __________ стало початком
розбудови української держави. Якою має стати в майбутньому Україна, йдеться в
Основному Законі нашої держави __________ Основний закон було ухвалено
__________. Цей день проголошено
державним святом. (України, Конституції, 28 червня 1996р.)
Активізує пізнавальні інтереси школярів гра «Впізнай
героя». Один з учасників гри на хвильку виходить із класу. Діти під
керівництвом задумують героя, а тоді пропонують вгадати його. Гравцеві, що
вгадує його, дозволено задавати запитання. Кількість питань можна обмежити до 5
ти, між питаннями пауза триває не довше 30 секунд.
Вивчаючи тему «Українське козацтво», можна застосувати
таку форму роботи – «Складіть пазли».
Це одна з улюблених ігор сучасних дітей,
ілюстраціями можуть слугувати портрети
княгині Ольги, князів Володимира, Ігоря, Ярослава Мудрого та інших.
Гра «Питання -
відповідь». Мета гри – повторення і закріплення вивченого матеріалу. Ця гра
проводиться в кінці уроку протягом декількох хвилин. Асистенти роздають всім
учням листки. Учні по команді вчителя записують свої прізвища, формують будь
яке питання з вивченого матеріалу.
Асистенти збирають листки, перемішують їх і роздають знову. Учні,
отримавши аркуші з питаннями, пишуть на другій стороні своє прізвище і
відповідають на питання. Асистенти через хвилину знову збирають, сідають за
останню парту і оцінюють роботу. Частина відповідей зачитується і аналізується
вчителем і учнями.
Легкими, проте такими, що мають значний ігровий
потенціал, є загадки. Їх можна
загадувати як окремим учням, так і цілому класу. Наприклад:
Може птах, а може, ні,
Ледь торкається води,
Бо легкий і
прудкокрилий,
Має човен той вітрила.
А в негоду просто так.
Веслуватиме козак.
Човен морем знай гуляє,
Бранців з каторг
визволяє.
(чайка-човен).
Ретельної
підготовки вимагають рольові та комплексні ігри. Вони мають величезний пізнавальний,
розвивальний та виховний ефект. За спостереженнями вчених, саме рольові ігри є
найцікавішими для дітей. Історія з її героїчною тематикою, легендарністю,
таємничістю, боротьбою добра і зла є чи не найблагороднішим ґрунтом для проекції у царину гри. Створенню
необхідного ігрового антуражу, підвищенню зацікавленості та творчості учнів сприяє гра « Мандрівник часу» як один із різновидів рольової гри. Для прикладу
можна навести конспект уроку «Подорож сторінками історії України» (поданий у додатку №3).
При роботі з картою можна застосовувати гру «Німа карта». Один учень мовчки показує
географічний пункт або об’єкт на карті, а другий мовчки піднімає руку і,
отримавши дозвіл вчителя, пише назву на дошці. Хто порушив тишу, вибуває з гри. Також доцільно застосовувати гру «дуель з указками».
Учням складно вивчити велику кількість дат. Тут можна
використовувати різні способи ігрового характеру. Наприклад, можна
запропонувати переставити цифри так, щоб вийшла історична дата, або із виписаних
на дошці цифр скласти історичну дату, або розв’язати хронологічну задачу. (див.
Додаток 1 – «хронологічна гра»).
Гра «Ярмарок
головоломок». Учні вдома складають кросворди, шаради, чайнворди і т.
і., і на уроці розглядають їх. Працювати можна індивідуально або в групах.
Дозволяється користуватися підручником, картами.
Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне
застосування. Так, мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати
теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями,
уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він виявлятиме до них інтерес і коли вчитель
зуміє зацікавити учнів.
Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:
v ігри мають відповідати
навчальній програмі;
v ігрові завдання мають
бути не надто легкими, проте й не дуже складними;
v відповідність гри
віковим особливостям учнів;
v різноманітність ігор;
v залучення до ігор учнів
усього класу.
Проте існують і
обмеження для проведення дидактичних ігор:
v Не варто організовувати
навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.
v Недоцільно впроваджувати
ігри на заліках, якщо вони не використовувалися в ході навчання.
v Не слід застосовувати
ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного
ефекту.
Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на
кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи
і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і
навичок і засвоєння правил гри.
Взірцем великої майстерності була педагогічна діяльність
Платона (427-347 рр. до н.е.), який твердив про неприпустимість насильницького
викладання наук дітям і бачив переваги творчої діяльності: « Жодну науку вільна
людина не повинна вивчати як раб… Потрібно не по насильницьки викладати дітям
науки, а через гру, тоді краще побачиш, хто до чого схильний».
Немає коментарів:
Дописати коментар